Підтвердження стажу роботи за відсутності записів в трудовій книжці

Підтвердження стажу роботи за відсутності записів в трудовій книжці

Основним документом, який підтверджує стаж роботи до 01.01.2004 року є трудова книжка. Існують випадки, коли при оформленні окремих записів в трудовій книжці, в тому числі через людський фактор, допускаються помилки, внаслідок чого управління пенсійного фонду за місцем проживання відмовляється зараховувати окремі періоди стажу. Розглянемо порядок дій для підтвердження стажу роботи в такій ситуації.

Слід розуміти, що в наведених випадках пенсійний фонд використовує формальний привід, який відповідає чинному законодавству. Стаття 19 Конституції України передбачає, що пенсійний фонд має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином,слідуючи букві закону, можна дійти висновку, що пенсійний фонд не має права зарахувати стаж за відсутності записів в трудовій книжці, або якщо такі записи невірно оформлені - в зв'язку з наявним порушенням правил ведення трудових книжок (слід розуміти, що маються на увазі правила, які діяли на момент заповнення трудової книжки, адже трактуючи порядок застосування правил ведення трудових книжок пенсійний фонд іноді невірно застосовує нормативно-правові акти до спірних правовідносин).

Заперечення позиції пенсійного фонду по суті в частині порядку підтвердження трудового стажу не має однозначної перспективи. Проте слід чітко виокремити підстави, на які він спирається та визначити, чи потребують вони заперечення в контексті врегулювання спору. Правова позиція пенсійного фонду ґрунтується на тому, що було порушено порядок оформлення документів, які підтверджують стаж роботи, проте останній не заперечує самого факту перебування в трудових відносинах та наявності стажу роботи. Поділимо сукупність необхідних дій на два умовних напрямки - досудове вирішення спору (збір додаткових документів) та відстоювання своєї позиції в суді (зобов'язання зарахувати стаж в судовому порядку). Щоб уникнути затягування спору, їх можна сумістити: зробити необхідні запити та одночасно звернутись до суду, долучивши згодом отримані відповіді на запити до матеріалів справи, за необхідності клопотати про відстрочення судового розгляду до того часу, поки не надійдуть нові дані – таким чином розгляд справи з урахуванням додаткових матеріалів почнеться раніше на один-два місяці.

Розпочнемо зі збору додаткових документів. Це перший та найважливіший етап, на якому слід використати всі можливі засоби – нажаль саме недостатні зусилля можуть унеможливити позитивне вирішення спору.

Необхідні уточнюючі довідки підприємства (правонаступника, архівної установи) або копії наказів, довідки про заробітні плати тощо які підтверджують відповідний невірно оформлений або відсутній запис у трудовій книжці, в першу чергу на які посилається пенсійний фонд. Якщо можливість отримати конкретний документ відсутня, слід формулювати запит таким чином, аби видобути всі документи, які прямо або непрямо свідчатьпро факт перебування у трудових відносинах.

Якщо підприємство ліквідовано, слід шукати його правонаступника. За відсутності правонаступника – архівну установу, яка зберігає архіви підприємства. Відсутність підприємства за попередньою адресою не вказує на факт його ліквідації або відсутність правонаступника, для пошуку реального його місцезнаходження можна зробити запити, скористатись пошуковою системою в мережі Інтернет, перевірити відомості про підприємство за кодом в реєстрі установ та організацій тощо. Так само слід додатково перевірити інформацію про відсутність архівів, якщо є відомості про те, що вони були знищені.

Існують випадки, коли надати необхідні підтвердження записів у трудовій книжці можуть сторонні установи. Наприклад стаж роботи під час закордонного відрядження у Радянському Союзі крім наказів по підприємству також підтверджується відповідними наказами по міністерству та консульству/посольству за кордоном. Архіви міністерств можуть зберігатись у правонаступників або архіві економіки Росії, архіви консульств або посольств частково у правонаступників (посольствах Росії), частково в архіві МЗС Росії. Також зверну увагу не те, що в Росії, на території якої зареєстровано багато правонаступників закордонних підрядників часів Радянського Союзу, крім державних, крім архівних установ державного рівня є адміністративні архівні установи, які можуть зберігати архіви цих підприємств.

Це приклад того, що часто позірне вичерпання всіх можливих звернень може бути оманливе.

Щодо другого напрямку (звернення до суду). В судовому порядку стаж підтверджується при наявності двох свідків, які можуть засвідчити перебування позивача в трудових відносинах та в свою чергу мають належним чином оформлені документи, які підтверджують їхнє перебування в трудових відносинах на тому ж підприємстві в той час.

Інакше слід просити зарахувати стаж роботи на підставі сукупності наявних фактичних даних, які підтверджують стаж роботи. Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 "за відсутності трудової книжки, а також: у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітною плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи". Таким чином перелік документів, які підтверджують трудовий стаж за відсутності відповідних записів у трудовій книжці не є вичерпним. Відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, таким чином до уваги мають братись всі фактичні дані, які прямо або непрямо підтверджують стаж роботи, рішення про задоволення позовних вимог у такому випадку лишається на розсуд суду.

Формулюючи позовні вимоги слід розуміти, що пенсійний фонд має компенсувати недоотримані кошти з моменту виникнення права на їх зарахування, тому слід вказати дату (період) від якого потрібно провести перерахунок на підставі зарахування додаткового стажу. В зв'язку з тим, що спір стосується оформлення даних про стаж, а не самого факту наявності стажу, моментом виникнення права на перерахунок у зв'язку з зарахуванням додаткового стажу є дата подачі заяви до пенсійного фонду з документами, які підтверджують спірні періоди стажу, або, якщо необхідні документи, на підставі яких виноситься рішення суду, були від початку – дата первинного нарахування пенсії.

В цілому викладене вище безпосередньо пов’язане з практикою вирішення подібних ситуацій та обумовлене недоліками діючого законодавства, яке в даному випадку прописане недостатньо чітко, лишаючи шпарини для корупції. Проводячи додатковий аналіз можливих дій зацікавленої в зарахуванні стажу особи, можна дійти наступних висновків: по перше працівник не несе будь-якої відповідальності за правильність заповнення трудових книжок, що в свою чергу говорить про те, що він не повинен вчиняти дії стосовно виправлення цих недоліків; по друге, важливим моментом у спорі з пенсійним фондом є те, що на пенсіонера законодавством не покладено обов’язку надавати «додатково підтверджуючі (уточнюючі) стаж» документи. Відмова ж пенсійного фонду зараховувати «спірні» періоди стажу, а точніше пов'язана з цим недоплата пенсіонеру пенсійних виплат, є по суті порушенням пенсійним фондом його права власності, що в свою чергу порушує загальнолюдські принципи, зокрема норми права, викладені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На жаль в правовому полі відсутнє чітке законодавче регламентування викладеної мною позиції.